Browsing: Драма

В тот день я думала, что застану обычную семейную измену. Больную, унизительную, такую, после которой уже невозможно смотреть людям в…

Кирилл Бондаренко всегда думал, что беда приходит громко. Ему казалось, что её можно услышать заранее: в резком звонке телефона, в…

Мене звати Григорій Савчук. Колись я служив у морській піхоті, був зв’язківцем, знав ціну кожному сигналу й кожній паузі між…

У багатьох родинах є мовчазні правила, про які ніхто не говорить уголос. Один завжди має бути сильним. Один завжди має…

Надії Павлівні було шістдесят п’ять, і вона добре знала, як звучить людський біль. За тридцять сім років роботи медсестрою в…

Мене звати Олена Коваль. Я звичайна жінка з Києва: робота, маршрутки, рахунки за комуналку, вічне “дотягнути до зарплати” й маленькі…

Мене звати Галина Вітренко. Я прожила більшу частину життя у невеликому містечку під Полтавою, у будинку з білими фіранками, старим…

У великому будинку під Києвом тієї ночі було занадто тихо. Не так, як буває в заміських оселях, де чути потріскування…

У великому місті люди часто проходять повз одне одного, не підводячи очей. Вони поспішають у метро, стоять у чергах, несуть…

Иногда семья отталкивает не громко, не со скандалом и не с хлопаньем дверей. Иногда тебя просто вежливо просят «понять ситуацию»,…