Browsing: Семья
Частина перша: Останній погляд, якого не мало бути Пізньої осені, коли небо над Львівщиною висить низько й важко, маленький крематорій…
Під ліхтарем біля хвіртки У пізньому листопаді дощ у Києві завжди звучить ніби вибачення — м’яко, безупинно, з холодом у…
Спекотний липневий четвер Я й досі пам’ятаю, як липневе повітря липло до шкіри, ніби хтось накинув на плечі теплу вологу…
Новосілля на Кленовій Алеї Перше, що я помітила того вечора, — навіть не музику й не сміх, і не солодкий…
Повідомлення, що пахло чужими руками О 21:14, двадцять другого грудня, на моєму старому кнопковому телефоні висвітилося повідомлення, від якого мені…
Перша ніч, коли море не заспокоювало Я купила будинок біля Чорного моря наприкінці березня — після того, як звільнилася, нарешті…
Грудневий блиск і золота клітка Зал готелю «Прем’єр Палас» у Києві сяяв так, ніби зібрав у собі всі кришталеві люстри…
Коли в домі стихає музика Мене звати Тарас Камінь, і на початку цієї історії мені було сорок два. У газетах…
Сімнадцятий стіл у листопадову ніч Пізнього листопадового вечора, коли за вікнами львівського ресторану липла до скла мряка, а всередині пахло…
Порожній особняк і місто за вікном У грудні, коли Київ мерехтів гірляндами й колядники вже ходили дворами, у великому особняку…