Browsing: Семья
Липнева печеня і фраза, що розрізала тишу Того липневого ранку повітря було важке від спеки, а я вперто вдавала, що…
Спекотний кінець липня і моя злість Пишу це не для співчуття й не для виправдань. Пишу, бо сором і вина…
Вівторок, який я запам’ятав назавжди Я думав, що помру у власній ванній. Той вівторок наприкінці жовтня починався, як сотні інших:…
Зимовий туман над пірсом Був ранній зимовий ранок, коли холод пробирає до кісток ще до першої чашки чаю. Туман лежав…
Начало мая, трасса и тёмный Урал Уральский хребет темнел в лобовом стекле — неровный, фиолетово-серый, будто кто-то надломил небо и…
Дощовий листопад і тиша на цвинтарі Того похмурого листопадового дня дощ лив так, ніби небо вирішило виплакати все за мене.…
Октябрьское утро на Рублёвке Моя жизнь казалась шедевром архитектурной точности — по крайней мере, так мне много лет внушали. Усадьба…
Вересневий день, який пахнув корицею Мені виповнилося сімдесят у теплий вересневий день, коли сонце ще вміє гріти по-літньому, але в…
Жовтневий ранок, коли мене не пустили до мами У похмурий жовтневий вівторок я стояла біля каплиці на Лук’янівці, стискаючи вінок…
Панахида на початку березня Мене звати Емілія Ковальчук, і є мить, яка назавжди залишиться в мені, як шрам: день, коли…